Вручили сертифікати на 50 тисяч гривень прийомним батькам та батькам-вихователям

Голова Харківської обласної ради Тетяна Єгорова-Луценко разом з начальником ХОВА Олегом Синєгубовим, головою Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Іриною Туляковою вручили сертифікати на 50 тисяч гривень прийомним батькам та батькам-вихователям з нагоди 15-річчя створення.  Грошову допомогу отримали 27 сімей, які проживають в області. Ця допомога надається в рамках обласної Програми підтримки та розвитку сімейних форм виховання в Харківській області на 2023–2027 роки.

З Лозівської міської територіальної громади сертифікати отримали 3 родини…

 Дитячий будинок сімейного типу ЯЦУК Тетяни Іванівни та ЯЦУКА Володимира Миколайовича

Діяльність дитячого будинку сімейного типу ЯЦУК Тетяни Іванівни та ЯЦУКА Володимира Миколайовича була розпочата з вересня 2009 року на підставі розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації Харківської області від 01.09.2009 № 343, про переведення прийомної сім’ї у статус дитячого будинку сімейного типу.

Подружжя мало досвід виховання двох рідних дітей.

Тетяна Іванівна та Володимир Миколайович провідували свого онука Назара у лікарні, де також була на лікуванні маленька дівчинка з  тоненькими двома косичками. В один із днів коли приїхали до лікарні, до них вибіг Назар і почав розповідати що у нього буде сестричка, спочатку подумали про вагітність доньки. Але ні, він привів за руку дівчинку з косичками і сказав: «Ось моя сестричка». Дівчинку звали Карина. Лікування у дітей було тривалим, вони разом провидили час, грались. А коли стало питання про виписку хлопця, то він відмовився їхати додому без Карини, і жодні вмовляння не діяли. Працівники відділення розповіли що у дівчинки немає батьків і порекомендували звернутись до служби у справах дітей.

Чоловік доньки категорично відмовився від перебування у них вдома чужої дитини.

Тетяна Іванівна та Володимир Миколайович звернулись до служби у справах дітей, і Карину влаштували на тимчасове перебування до їх родини. Дітей разом забрали із лікарні.

Через деякий час, начальник служби у справах дітей зателефонувала Тетяні Іванівні та повідомила, що дитині надано статус, дитини позбавленої батьківського піклування і запросила на зустріч, під час якої розповіла про існування сімейних форм виховання, про їх особливості.

Тетяна Іванівна та Володимир Миколайович полюбили Карину та прийняли як рідну дитину, і тому, вирішили залишити дівчинку у своїй родині.

Так у березні 2009 року було створено прийомну сім’ю та влаштовано до неї на виховання та спільне проживання Карину.

Згодом сім’ї було запропоновано взяти на виховання ще дітей. У вересні 2009 року було створено дитячий будинок сімейного типу та влаштовано четверо дітей, позбавлених батьківського піклування.

На теперішній час у сім’ї виховується 6 вихованців, з них 4 хлопців та 2 дівчат.

За час функціонування дитячого будинку сімейного типу подружжя Яцук до родини було влаштовано 20 дітей, з них: 10 осіб з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, вибули із родини у зв’язку із досягненням повноліття, 3 у зв’язку із закінченням навчання, 1 дитина була влаштована до іншої сім’ї.

Більшість дітей після вибуття із дитячого будинку сімейного типу підтримують зв'язок із батьками-вихователями, приїжджають у гості та привозять своїх дітей на вихідні та канікули. Тетяна Іванівна, Володимир Миколайович завжди з відкритою душею всіх дітей приймають, допомагають їм.

З початку повномасштабного вторгнення рф батьки-вихователі з дітьми перебувала на території Лозівської міської територіальної громади.

Батьки-вихователі мають високий рівень виховного потенціалу, допомагають дітям у навчанні, прищеплюють вихованцям любов до традицій українського народу, всі діти завжди приймають активну участь у заходах, які проводяться у місцевому будинку культури: танцюють, співають читають вірші, також  полюбляють викладати картини із алмазної мозаїки.

Родина має земельну ділянку та веде домашнє господарство, батьки привчають дітей працювати та обслуговувати себе. У сім’ї існує система чергування: готувати їжу, сервірувати стіл, прибирати у будинку та на подвір’ї, нагодувати  птицю та худобу.

Сім’я має дачу біля водоймища, де вони всі разом відпочивають, грають у спортивні та настільні ігри.

Тетяна Іванівна та Володимир Миколайович стали гарним прикладом для своєї доньки Оксани ГРЕБЕНЮК, яка наразі є матір’ю-вихователькою дитячого будинку сімейного типу, з охопленням 6 дітей, а у грудні 2023 року їх старший онук Олександр ГРЕБЕНЮК із дружиною Наталею ГРЕБЕНЮК створили прийомну сім’ю, до якої було влаштовано 1 дитину. Династія сімей, які рятують дітей!

Дитячий будинок сімейного типу КОПІЙКИ Тетяни Василівни

Діяльність дитячого будинку сімейного типу матері-виховательки КОПІЙКИ Тетяни Василівни була розпочата у 2009 році на підставі розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 16.03.2009 № 62, яку вона розпочинала із чоловіком Копійкою Олександром Сергійовичем.

Сім’я проживала в с. Іванівка Куп’янського (колишнього Шевченківського) району. У подружжя було четверо синів, з яких троє досягли повноліття.

Тетяна Василівна разом із чоловіком протягом шести років допомагали місцевим мешканцям похилого віку, які залишились самі. Тримали велике домашнє господарство, реалізували молочну продукцію, обробляли земельну ділянку.

В один із так званих «базарних днів», Тетяна Василівна зустріла знайому жінку, розговорились, і вона розповіла, що можна взяти на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Подружжя звернулось до служби у справах дітей, керівник розповіла їм про сімейні форми виховання, з’ясувала мотивацію допомагати дітям та надала перелік необхідних документів.

Тетяна Василівна та Олександр Сергійович довго не вагались, відразу прийняли рішення створити дитячий будинок сімейного типу. Подали до служби у справах дітей пакет документів та пройшли навчання.

Так у березні 2009 року було створено дитячий будинок сімейного типу Копійки Тетяни Василівни та Копійки Олександра Сергійовича, влаштовано перших троє хлопців. Протягом року дитячий будинок сімейного типу був поповнений ще трьома хлопцями. А згодом і ще однією родинною групою, двома хлопцями.

Але, так сталось, що шлюб між подружжям Копійки було розірвано 25.05.2017 р. Тетяна Василівна залишилась матір’ю-вихователькою п’ятьох хлопців. Придбала чотирикімнатну квартиру у м. Лозова та переїхала разом із дітьми.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 29.08.2017 № 577 було забезпечено функціонування дитячого будинку сімейного типу Копійки Тетяни Василівни на території міста Лозова.

В 2018 році дитячий будинок сімейного типу було поповнено та влаштовано на виховання і спільне проживання дитину, позбавлену батьківського піклування Олександра. Тетяна Василівна перейнялась не тільки важкою долею дитини, а і його матері, яку до речі також звали Тетяна.

Матір хлопчика виявляла бажання поновити батьківські права по відношенню до свого сина, Тетяна Василівна надала підтримку Олександру і Тетяні у налагодженні взаємовідносин та відновленні зв’язку між ними. Пройшовши увесь нелегкий шлях, через рік дитина була передана на виховання матері. 

У березні 2021 року дитячий будинок було поповнено родинною групою із трьох дітей, позбавлених батьківського піклування, хлопчик та двоє дівчат. Тетяна Василівна, неодноразово ініціювала допомогу матері дітей, щодо поновлення її батьківських прав, але остання не виявляла бажання.

У листопаді 2023 року на виховання та спільне проживання було влаштовано дитину-сироту.

На теперішній час в родині виховується 5 вихованців.

За 15 років функціонування дитячого будинку сімейного типу до родини було влаштовано 15 дітей, з них: 7 осіб з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування вибули із родини у зв’язку із досягненням повноліття, 1 дитину було передано під піклування в сім’ю родичів, 1 дитину влаштовано на повне державне забезпечення до навчального закладу, 1 дитину передано на виховання матері.

Але й після вибуття із дитячого будинку сімейного типу колишні вихованці відвідують матір-виховательку на свята, підтримують зв'язок у телефонному режимі, обмінюються своїми успіхами, приїжджають  у гості із своїми сім’ями.

З початку повномасштабного вторгнення рф матір-вихователька з дітьми перебувала на території Лозівської міської територіальної громади. Також, з Тетяною Василівно проживають її онуки, бо батько дітей Олександр КОПІЙКА з перших днів боронить державу від загарбників, служить  в лавах Збройних Сил України. Наразі, після поранення проходить реабілітацію.

Родина має дачу, де перебувають у літній період. Діти допомагають по господарству, обробляють земельну ділянку, вирощують городину та домашню птицю.

Матір-вихователька прищеплює дітям любов до традицій українського народу, виховує самостійність, віддає перевагу трудовому вихованню, багато часу проводять разом, діти проявляють довіру до Тетяни Василівни, вона користується у них авторитетом.

Прийомна сім’я МАЛАХОВА Віктора Сергійовича та МАЛАХОВОЇ Юлії Володимирівни

Діяльність прийомної сім’ї МАЛАХОВА Віктора Сергійовича та МАЛАХОВОЇ Юлії Володимирівни була розпочата з вересня 2009 року на підставі рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 27.05.2009 № 306.

Подружжя має досвід виховання рідних дітей від своїх попередніх шлюбів.

Юлія Володимирівна із дитинства мріяла мати трьох дітей, але за станом здоров’я не могла втілити свою мрію. Подружжя виховувало доньку Юлії Володимирівни від попереднього шлюбу.

Улюблений фільм Юлії Володимирівни «Мужики» (1981 р.), коли його дивилась, то завжди плакала і допитувала чоловіка чи немає у нього десь покинутих ним дітей, яких би вона могла виховувати.

Юлія Володимирівна була приватним підприємцем, працювала у сфері торгівлі. Мала змогу допомагати дітям, які виховувались у інтернаті, який на той час функціонував у місті, тісно співпрацювала та спілкувалась з його директором. Є віруючою людиною.

Юлія Володимирівна перебувала у дитячому відділенні лікарні разом із своєю донькою де, також перебували діти із інтернату, вона їм увесь час допомагала. Директор інтернату провідувала дітей, і під час розмови сказала що у неї добре виходить слідкувати за дітьми і знаходити спільну мову. Розказала, що можна звернутись до служби у справах дітей і взяти у родину «статусну» дитину. Після виписки із лікарні так і зробила. Звернулась до служби у справах дітей, отримала вичерпну інформацію про сімейні форми виховання, взяла перелік необхідних документів і почала збирати. Донька повністю підтримала бажання матері.

Пакет документів частково був зібраний та медичний огляд пройдений, залишалось найважче, це розповісти про все чоловікові, який значно старший за віком і погляди на життя різнились.

За допомогою та порадою звернулась до пастора. Після розмови з ним наважилась, все розповіла чоловіку, він підтримав дружину і погодився створити прийомну родину.

Здали документи до служби у справах дітей, пройшли навчання та стали на облік кандидатів у прийомні батьки.

Згодом зателефонував пастор, і розповів що є дитина, яка постраждала від жорстокого поводження, їй терміново потрібна родина. Так, було створено прийомну сім’ю та  з’явилась в сім’ї Яна.

В 2011 році було поповнено прийомну сім’ю та влаштовано одну дитину, яка до цього була під опікою у бабусі. Юлія Володимирівна, знала дану родину і допомагала їй. Після смерті опікуна дитина потребувала влаштування.

У 2012 році була потреба у влаштуванні дітей, які виховувались в інтернаті, у зв’язку із його ліквідацією,  спеціалісти служби у справах дітей запропонували поповнити прийомну сім’ю.

У період з 2021 по 2024 було влаштовано троє дітей.

На теперішній час у сім’ї виховується 2 дівчат.

 За час функціонування прийомної сім’ї  подружжя Малахових до родини було влаштовано 6 дітей, з них: 1 особа з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, вибула із родини у зв’язку із досягненням повноліття, 3 - у зв’язку із закінченням навчання.

Після припинення перебування в прийомній сім’ї, дівчата спілкуються з прийомними батьками, які для них стали рідними.

З початку повномасштабного вторгнення рф прийомна матір з дітьми перебувала за кордоном. По поверненню сім’я виявила бажання взяти на виховання дитину, 23.02.2024 прийомну сім’ю було поповнено.

Прийомні батьки мають високий рівень виховного потенціалу, допомагають дітям у навчанні, прищеплюють їм високоморальні та духовні цінності, виховують самостійність.

Кожна дитина має головне право – виховуватись у родині, і наше завдання, як влади, реалізувати це право, знайти кожній дитині, яка цього потребує сім’ю.

Бажаємо, щоб у родинах завжди панували добробут, благополуччя та щастя, а внутрішня атмосфера в сім'ях будувалася на любові, терпінні і повазі до кожного члена родини. Нехай для кожного з нас родина буде тим місцем, де завжди зрозуміють, підтримають і допоможуть. А, головне, хай удома вас завжди чекають щирі і люблячі люди!

Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області