Побудовано на платформі

Тут чекають на повернення: у Лозовій біля «Дерева надії» встановили банер

Новини
28.09.2026

Він розповідає про значення інсталяції та містить QR-код із переходом на сайт про військовополонених і безвісти зниклих захисників з Лозівської громади.
«Дерево надії» у парку «Перемога» облаштували як символ віри в повернення українських воїнів. На його гілках — іменні шеврони, стрічки та дзвоники. Сюди приходять родини, які чекають на своїх близьких, і ті, хто хоче їх підтримати.
Однак деякі відвідувачі сприймали інсталяцію як місце вшанування загиблих. Приносили квіти й лампадки. Тому родини вирішили пояснити: тут чекають на повернення захисників додому.
Про це розповідає Світлана Гнилицька. Вона чекає на свого чоловіка — батька їхньої доньки.
«Ми зрозуміли, що не всі відвідувачі знають, для чого встановили “Дерево надії”. Тому вирішили додати інформацію та QR-код. Спочатку думали розповісти лише про саму інсталяцію, але вирішили, що цього замало. Так виникла ідея створити сайт із відомостями про наших захисників, акції та автопробіги на їхню підтримку», — говорить Світлана.
Сайт також дає можливість передати родинам звістку. Люди, які мають інформацію про військових, можуть скористатися зворотним зв’язком або написати на електронну пошту.
За словами Світлани, до дерева часто підходять військовослужбовці. Роздивляються бригадні шеврони, шукають імена побратимів. Родини сподіваються, що сайт допоможе їм упізнати когось і поділитися важливими відомостями. Його адресу також планують передати до Координаційного штабу, щоб із цією інформацією могли ознайомитися звільнені з полону оборонці.
Цього дня рідні провели й чергову акцію на підтримку військовополонених і безвісти зниклих захисників. Вони вийшли з прапорами та фотографіями близьких, нагадуючи про тих, на кого чекають удома.
Підтримати родини може кожен. На банері є заклик долучатися до мирних акцій та автопробігів. Для тих, хто чекає, важливо знати, що про їхніх близьких пам’ятають.
«Ми не можемо мовчати про наших захисників. Вони зникли, але вони є в нашому житті. Дуже боляче чекати, особливо в невідомості. Ми хочемо, щоб після повернення вони бачили, як ми щодня нагадували про них», — ділиться Світлана.
У день цієї розмови минуло 20 місяців від дзвінка, під час якого їй повідомили про зникнення чоловіка безвісти. На дереві висить і його шеврон. Місце для нього Світлана обирала з думкою про майбутню зустріч — щоб чоловік сам зняв його після повернення.
«Ми живемо саме цією надією. Дуже хочеться бачити повернення наших захисників. Хочеться організувати їм гідні зустрічі, щоб вони розуміли, як їх тут чекали», — говорить вона.

2026 © Усі права захищено
Слідкуйте за новинами
Побудовано на платформі