Бігли за героїв: у Лозовій вшанували пам’ять полеглих захисників

Сьогодні, 28 серпня, у парку «Перемога» у Лозовій провели щорічний забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України».

На грудях учасників були написані імена та прізвища полеглих захисників і захисниць. За кожним таким ім’ям — людська історія, родина та подвиг.

Перед стартом присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до пам’ятного знака «Алея Слави».

«Ми сьогодні зібралися, щоб віддати шану нашим полеглим воїнам. Завдяки їм ми можемо жити й працювати у тиловій громаді. Це хлопці, які поклали життя на полі бою, боронили нашу землю та небо. Вони заслуговують на те, щоб ми пам’ятали їх. Хочеться, щоб якнайшвидше закінчилася війна, були мирні дні, яскраве сонце і Перемога України», — сказав начальник відділу молоді та спорту Євгеній Шульженко.

До забігу долучилися ветерани, військовослужбовці, молодь, працівники громади та родини захисників.

«Ми хочемо показати, що пам’ятаємо своїх героїв. Не лише сьогодні. Пам’ятаємо їх щодня, щогодини. У цьому заході беруть участь ветерани, які вже працюють у нашій громаді, і наша молодь — наше майбутнє», — зазначив ветеран, голова ГО «Лозівська спілка Захисників та Захисниць України» Сергій Пасарар.

Цього дня Ангеліна Бондаренко бігла за свого чоловіка — Олексія Бондаренка, військовослужбовця Національної гвардії України.
Олексій захищав Україну на Покровському напрямку. З 2025 року його вважали зниклим безвісти. Родина довго чекала на звістку. Згодом отримала найстрашнішу — Олексій загинув.
«Я сьогодні біжу за свого чоловіка. Для мене він герой. Герої — це всі, хто захищав нашу країну і віддав за неї своє життя. Я прийшла разом зі своїми вихованками-гімнастками, щоб забігом вшанувати пам’ять полеглих», — розповіла Ангеліна.
Разом з Ангеліною бігли її вихованки-гімнастки.
«Ми прийшли вшанувати їхню пам’ять і те, що вони зробили для нашої країни. Вони захищали її на полі бою від російського агресора», — сказала одна з дівчат.

Для кожного цей забіг мав особистий сенс.

За чоловіка. За батька. За сина. За рідну людину. За побратима. За посестру.

Ім’я та прізвище того, кому присвячувався забіг, учасники несли із собою протягом усього маршруту.

Після фінішу учасникам вручили пам’ятні медалі. Їх отримали члени родин загиблих героїв, родини учасників бойових дій та військові, які отримали інвалідність внаслідок війни.

Цей забіг — ще одна можливість сказати: ми не забуваємо тих, хто віддав життя за Україну.

Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.